Прошу, не ототожнюй мене зі звичайною сірою масою.
І не забивай собі голову жодними на мене прогнозами.
Я вивчу напам’ять всі теореми і формули, так що зразу
Ти помітиш, якою я є розумною і серйозною.
Прошу, не порівнюй мене зі своїми колишніми.
Такої, як я не знайдеш, обійшовши всі куточки світу.
Я віддам все, що маю, собі ж зовсім нічого не залишу.
І ти побачиш, якою я є справді доброю і світлою.
В мене душа м’якіша за м’ятні хмари на небі.
Вона теплом огортає, наче ковдрою білосніжною.
Я знаю, що в тебе немає в цьому потреби.
Тільки б ти зрозумів, якою я є лагідною і ніжною.
І з ким би ти не був, неважливо, бо я стану кращою.
Ближчою за неї, дорожчою, ріднішою.
Може й досі я не була такою навченою.
Але зараз не дозволю обставинам за себе вирішувати.
Я можу щоразу нові аргументи наводити,
Що стану такою, як схочеш, практично ідеальною.
Тобі ж не потрібно взамін нічого доводити.
Просто ніколи не випробовуй, а поруч будь, і нізащо не відпускай мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2016
автор: Вікторія Фединишин