Чому коли людину ми не знаєм,
про неї хибну думку зразу маєм,
за виглядом оцінюєм її,
не знаючи про що її думки.
Адже людина це безмежний скарб,
де в кожного купа думок і вад,
де всі по різному себе ведуть,
хоча в суспільстві спільному живуть.
Не наділив, напевне ще нас бог,
дізнатись весь потік людських думок,
щоб знати ціль життя й мету,
велике серце й внутрішню красу.
Тож киньте звичку шкодити собі,
стереотипи вішати дурні,
можливо сперш спитати: Як життя?
не тішити безглуздо своє "Я".
К.Д.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687805
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2016
автор: КД