З оази блаженства - у царство бездушних льодин,
З Говерли любові - на болю загострені палі.
Було й загуло. Відтепер: я одна, ти один.
Забулося. Вмерло. Розвіяла осінь. Як далі?
Убивче мовчання. Розгублена тиша. Навзрид!
В очах порожнеча (ці очі не збрешуть ніколи).
Та як мені смуток осінній до жаху набрид!
Невже ти така? О невже ти така, моя доле?!
Серця обезкрилено. Я викликаю на ринг
свою безпорадність. Що з того? - Абсурдний бій з тінню.
І ніч непробудна... і день почорнів - як мурин...
Збираю в засохлий букет мою тугу осінню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2016
автор: Уляна Яресько