Вже весни мої відлетіли
і дні золоті, і літа.
Здається і мрії змарніли,
і осінь стежки заміта.
Хоч осінь невпинно збігає,
я жду ще добра і тепла.
На п"яти зима наступає
і смутком мене накрива.
Сховалося сонце за хмари
і птахи принишкли чомусь.
Лиш плаче десь тихо гітара,
можливо там гірше комусь.
Когось десь забрала кістлява,
в останню далекую путь,
чи зникла від болю заграва,
а може життя зникла суть?..
Хоч осінь моя вже збігає,
та ж мрія і в зиму жива.
Ще снігом мені заморгає,
що це - не кінець, це - жнива!
Ще зірка моя не згоріла,
чекає мене в небесах.
І зиму свою я зустріну,
уже наяву, а не в снах.
І я ще надіюсь на щастя,
що в душу ще прийде весна.
Зима моя буде ще краща,
якщо закінчиться війна!..
Хоч весни мої вже минули,
і дні золоті, і літа.
Та мрії мої не заснули,
це ж осінь моя золота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688041
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 12.09.2016
автор: геометрія