Два кума Влодко та Данило
Пішли зякось рубати ліс.
Коли по дереву звалили,
Зачіхався у Влодка ніс.
Сказав:
- Давай спочинем, друже.
Роздушим чверточку на двох,
Бо щось мені маркітно дуже,
Бере якийсь переполох.
Пора лишати цю роботу,
Щоб не накликати біди.
- Та випить можна, як охота.
Але чого боїшся ти?
Ведмедів в лісі вже немає.
Не рве повітря навіть крук.
- Та я про уряд споминаю.
Як топірець беру до рук.
- Там більші злодії-пронири,
Беруть, не криючи лице.
- Тому й боюся я сокири,
Киплю, як згадую про це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688047
Рубрика: Гумореска
дата надходження 12.09.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)