Давай, випливи з глибини.
Скидай минулі гріхи, мов непотрібний баласт.
Вода змиє усе.
Вода знає усе.
Ти ж бо не перший тут водолаз.
Той, хто пірнув сюди хоча б раз,
Точно знає як з-під шкіри з'являються зябра,
Щоб дихати,
Щоб пристосуватися,
Щоб не торкнутися дна ключицею.
Той, хто звідси хоч раз виринав,
Знає як боляче позбавлятися плавників,
Щоб стати знову людиною,
Щоб ходити щоранку на роботу,
Щоб ходити щовечора до бару ,
Щоб повертатися додому опівночі
І вранці знову вставати.
Той, хто тут плавав, вміє ховатися і полювати,
Щоби потім навчитися вірити і пробачати.
Той, хто хоч раз тут пішов на дно,
Бачив все, що забуто давно,
Щоби потім, воскреснувши, повернутись сюди.
Все почалося з води
Усе скінчится в воді.
І скільки триває життя
Течія нас несе і несе.
Вода знає усе.
Вода змиє усе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688062
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.09.2016
автор: Вікторія Іщук