А я тебе уже й не пам’ятаю.
Хіба що, може, як надворі злива,
Я, як тоді, веселку виглядаю.
Були ми юні, я була щаслива.
А спогад навіть душу не торкне.
Хіба, як спека сильно допікає,
Як і тоді нас двох, верба мене
Між віття кличе, тінню укриває.
А я тебе уже давно забула.
Хіба, як місяць срібло розливав
І ясна зірка місяцю моргнула,
Згадала, як ти зорі рахував.
А я про тебе й думати не хочу.
Хіба що, може, вдосвіта, у сні,
Твоє ім’я тихесенько шепочу,
Як бачу силует десь вдалині.
А я тебе, здається, й не кохаю…
Не думаю…Не згадую…Не пам’ятаю… 17.08.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Галина Брич