Жив-був дуже мудрий цар,
чотирьох синів він мав.
Кожен з них мав певний дар,
звісно цар про це все знав.
Коли цар той постарів,
зібрав якось всіх синів.
На престолі він сидів,
на міцних дививсь синів.
Сини мовчки поруч сіли,
щось сказати не посміли.
Цар сказав: "Я вже старий,
мало в мене, діти, сил,
тож велике наше царство,
хочу я на вас покласти.
Треба вибрати із вас,
через певний, звісно час,
щоб наступником хтось став,
й царством вміло керував.
А для того, щоб узнати,
хто зуміє управляти,
я прошу, щоб кожен з вас,
царював би певний час.
Батька слухали сини,
хоч стурбовані були.
І призачив батько-цар,-
наймолодший щоб почав.
Зрозуміли все сини,
встали тихо й всі пішли...
Молодий все в руки взяв:
сад у царстві розквітав,
сонце гріло і світило,
додавало всьому сили,
все буяло і цвіло,
і раділо, й зеленіло.
Квіти вчасно зацвіли,
і співали солов"ї,
і птахи всі щебетали,
й люди радо працювали...
Задоволений був цар,
що розквітнув сина дар.
Коли другий царював,
дозрівати сад почав,
зерном ниви проростали,
люди вміло працювали,
все навколо усміхалось,
діти у річках купались,
все буяло і цвіло,
гарним все навкруг було.
Задоволений був цар,
що і цей син розкрив дар.
Коли третій царював,
золотим сад царський став,
все у ньому дозрівало,
людям радість додавало,
вони гарно працювали,
врожаї уже збирали.
Вітерець гуляв поволі:
у степах, лісах, у полі,
небо хмари колихали,
дощем землю умивали...
Пахло димом, сонним квітом,
і незвіданим ще цвітом,
прохолодою й теплом,
і морозом, і добром...
Задоволений був цар,
що і цей син розкрив дар.
Як червертий царював,
тихо сад відпочивав,
землю вкрило покривалом,
і все біло - білим стало,
скрізь лунав дитячий сміх,
веселив людей усіх.
А ті знову працювали,
господарство розвивали.
Хоч і холодно бувало,
це нікого не лякало...
Знов радів старенький цар,
показав і цей син дар.
Знов зібрав синів всіх цар,
похвалив за їхній дар.
І велів, щоб всі вони,-
так по черзі все вели,
всі потроху царювали,
дари свої розвивали,
все живе оберігали,
земне царство звеличали.
Зрозуміли все сини,
вони ж дружними були,
батька дуже шанували,
заповіт його прийняли...
Мораль в казці зрозуміла:
все робити треба вміло,
і друг другу помагати,
й міру всьому треба знати!..
Я надіюсь читачі,
зрозуміли мене всі:
весна, літо, осінь, зима-
гарна кожна є пора...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688496
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.09.2016
автор: геометрія