* * *

...так  хочеться  забутися  на  мить,
відсторонитись  від  буття  і  долі  -
яка  давно  у  мандри  не  манить
і  не  веде  бадьоро  вже  до  волі  -
в  очікуванні  дива  і  знамень
у  світі  наодинці  із  собою
зануритися  в  цей  осінній  день,
де  подих  вітру  в  кучерях  тополі,
де  гай  барвистий  ніжить  небосхил
торканням  віт  і  обпаданням  листя
і  на  шляху  в  степу  здіймає  пил
печаль  самот,  лещиця  волотиста,
де  змах  прощання  лебединих  крил
і  у  захмар"ї  біль  і  сум  мовчання
і  втримати  сльозу  немає  сил,
коли  відлунням  птахи  крик  відчаю...  -
але  то  все  всього  лише  на  мить
і  далі  йдеш  опершись  на  тростину.
і  мнеться  під  ногами,  шурхотить
гіркий  полин  що  вистелив  стежину....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688509
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.09.2016
автор: Ем Скитаній