У кутик клуні,закотилося зерня,
Задумало там зиму зимувати,
А по весні йому судилось прорости
Колосом стиглим очі милувати
І вже зерном здоровим, молодим
Безмежні ниви будуть засівати.
Одне малесеньке загублене зерня,
життєву силу поколінням може дарувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688565
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2016
автор: Галина Р