Не виламуй мене, я – калинова,
Що робитимеш далі із різками?
Я вінками запнусь, як хустиною,
Щоб не бачив, як вмиюся слізками.
Не виламуй мене, щоб вквітчатися,
Бо грозою проллюся червленою,
Не вишукуй гріхів, ані святості,
Я давно вже повінчана з кленами.
Не займай у очах диких вогників,
Їх від зір я набралася поночі.
Не шаную мечі завойовників,
Тож даремні зусилля нагоничів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Оксана Дністран