Вишкрібаю пам'ять з голови:
голови з очима, наче скло,
крові присмак і її тепло,
й примусове братове «живи»!
Витягаю спогад наче дріт,
аж із серця крізь кубло сивин,
обпікаюсь полум’ям хвилин,
тих, що обірвали наш політ.
Відчуваю сліз пекельний плин
і отруйний сморід підлих зрад...
Бо зіркам за «злив» координат
й досі знає ціну хтось один!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Елена Черкашина