є час у цім рівнянні, коли тебе не стане поруч;
є ікс з мільйона невловимих митей -
є макраме із павутинок хриплих
голосів -
це я покличу... і зірветься голос
лавиною із кам'яних вершин,
яка ховає під собою стежку
і так ледь видну у рівнянні сил...
так гучно рвуться струни і дроти
на дерев'яних телефонних маяках -
я наберу уже відомий мені номер
і йтиму вперто по твоїх слідах...
по горах, по завалених стежках
над прірвою, над самим крайнім краєм,
долаючи на стомлених ногах
рівняння з невідомим поки раєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Андрій Люпин