Чи збагну я любов що стає на словесні герці?
Чи твоїми сумними на світ подивлюсь очима?
Я ж бо доля твоя, що з торбиною за плечима
Слід у слід поспішає, народжена десь у серці.
Чи збагну я печаль, що у думці твоїй роїться,
Зрозумію причину для радості і для смутку?
Чи сердечні страждання, чи прірви душевну пустку,
Усвідомлю страхи того хлопчика, що боїться?
Чи збагну я колись, зрозумію, прийму на віру,
Всі твої перемоги і, навіть, страшні падіння,
Бо туманом в свідомість настирливі сновидіння
Прокрадуться, покажуть кому принести офіру.
Чи збагну я колись в повній мірі твої мотиви?
Мабуть ні, та й навіщо мені, і кому це треба?
Я люблю просто так…і я зіркою прямо з неба
В твої руки скотилась, кохати тебе, мій милий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Натаsha