Спіткнулась, та не впала на коліна
Лиш стогін, мов урвалася струна…
Моя чарівна, дивна квітко Україно,
Нелегка доля на плече тобі лягла…
Твої сини і дочки плоть од плоті
Боронять землю рідную свою,
Запроданці ж застрягнуть у болоті
Й більш не обірвуть ні одну струну .
Злетить в безкрайнє синє- синє небо
Наш прапор - символ миру і добра,
Бо ми єдині- чуєте! - єдині...
Уже дзвенить струна - натягнута, нова.
15.09.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688988
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2016
автор: Галина Р