Україні

Спіткнулась,  та  не  впала  на  коліна
Лиш  стогін,  мов  урвалася  струна…
Моя  чарівна,  дивна  квітко  Україно,
Нелегка  доля  на  плече  тобі  лягла…

Твої  сини  і  дочки  плоть  од  плоті
Боронять  землю  рідную  свою,
Запроданці  ж  застрягнуть  у  болоті
Й  більш  не  обірвуть  ні  одну  струну  .

Злетить  в  безкрайнє  синє-  синє  небо
Наш  прапор  -  символ  миру  і  добра,
Бо  ми  єдині-  чуєте!  -  єдині...
Уже  дзвенить  струна  -  натягнута,  нова.

15.09.2016.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688988
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2016
автор: Галина Р