Прийшла, закохана, сказала: «Я люблю…»
Він те зізнання кинув посміховиськом у осінь.
Слова скрутились, наче листя на морозі,
Від сорому стлівали і жалю.
Йшли перехожі по дорозі, як сліпі,
Слова, в довірі зронені, безоглядно топтали,
Ногами грубо зачіпали їх, недбало,
А хтось ще й розсміявся у юрбі.
Словам так холодно й незатишно було,
Хотілось підхопити, відігріти їх у серці.
Освідчення він розчавив немилосердно.
Щось хруснуло всередині, як скло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2016
автор: Оксана Дністран