Мій рідний край - це озеро, край рідного села...
...Над вогнищем вже закипає юшка.
І кум на коропа закинув "закидушки",
Вечірня тиша навкруги лягла.
Потрійна юшка, свіжі овочі, чарчина -
Кум вміє готувати й частувать.
Та чути - скинувсь короп. Ця причина
Заставила його йти снасті чатувать.
По плесу починає місяць блискать,
А я вже сплю. І не в чарчині річ.
Це знову, як давно колись, колиска,
Мене заколисала надворсклянська ніч.
Враз чую кумів крик. Злетіла сна облуда,
Біжу з підсакою, допомогти зібравсь.
Та короп-велетень, вагою до півпуда,
Останній раз рвонувся, і у корчі зірвавсь..
...Розвиднилось. В руці легенька поплавчанка.
А поплавець танцює і в воді зника...
І вже моя кума, красуня-полтавчанка,
Несе нам повний глек парного молока.
Вересень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689064
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2016
автор: Володимир Дивнич