Сонечко осіннє аж із небокраю
Зігріває стомлено землю гомінку.
Горобці збираються в метушливі зграї,
І калина журиться в пишному вінку.
Журавлі готуються знову відлітати –
Пролягає в небі їм далекий шлях.
Вітер буде нивам коси заплітати
І шукати літо в скошених полях.
Пожовтіло листя у садах і парках,
І холодні ночі росами блищать.
Рудокоса пані, осінь – господарка,
Спішно викарбовує золоту печать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689175
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2016
автор: Оксана Бакуменко