У вісімнадцять… серце зупинилось…
Під Новотроїцьким на рідну землю впав.
Те серце, що й коханням ще не нило…
А може, смерть зустрілася сліпа?..
У вісімнадцять вибрав собі долю
Країну власним тілом захищать,
І впав… А був живим кордоном…
І піднялась над тілом тим душа.
– У вісімнадцять впасти, – каже, – рано,
Адже життя одне лише бува…
Й дивилася на неї свіжа рана,
Й мов нагадала мамині слова:
– Дорослий ти. Мить прийде вибирати
Поміж життям і смертю – будь з життям.
З ганьбою ж, сину, ти не смій вмирати,
Бо зраду не простить і каяття.
У вісімнадцять зупинилось серце,
Й годинник несподівано… спинивсь…
Був хлопчаком, а став героєм в герці…
О, скільки ж вас лягло уже, сини!
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689310
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.09.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)