Магнолії запах дурманить чоло,
П’янить і наповнює скроні
Небулим й нежилим бажанням того,
Чому вже не бути ніколи…
А шкода, як шкода! Не те все давно,
Як хтілося, мріялося і любилось…
Й не провина це, ні, стільки літ утекло…
І до щему у грудях зболілось…
П’янить… п’янить магнолії дурман,
Терзає тіло й думи…
Душа наповнена по край
Чого повік не буде…
2.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2016
автор: Лєна Дадукевич