За мотивами казки Шарля Перро
Шерсть у порядку, накачані лапи.
Зваблення майстер, знайомства - пікапи.
Знали всі мешканці темного лісу
Вовка - як знатного пана гульвісу.
Якось стежками гуляючи йшов
І отаку от пригоду знайшов.
Бачить він раптом що хтось дефілює.
Кличе, дівчина його ігнорує.
Гарна і статна від ніжок до вушок,
Ще і червоний на ній капелюшок.
Сукня по моді, напевно з Мілана.
Кошик з Парижу. Розкішно вбрана!
Ближче підскочив - всміхнувся моргає.
От вже нарешті його помічає.
Куди це прямує така от красуня?
В гості покликала мене бабуня.
Купу несу пиріжків і оладок,
Може хатинку відпише у спадок.
В нашого вовка блищать уже очі,
Ті сіроманці до спадку охочі.
Що ж, каже: справа то є благородна,
Йди отим шляхом, бо бабця голодна.
Сам же побіг чим скоріш навпростець,
Аж шелестів за ним вітерець.
Швидко примчався, бабуню ковтнув
І пеньюар він її натягнув.
Влігся у ліжко та чеше живіт,
Жертви уважно вивчав заповіт.
Раптом у двері хтось гучно постукав,
То з пиріжками з'явилась онука.
Дивиться бабця якась не така.
Каже: потрібна Вам певно швидка.
От вже примчала реанімація,
Бік розпороли - іде операція.
Є в медицині такий от момент,
Як не розріжеш - втече пацієнт.
Важко далась йому процедура
Бабцю звільнили, від сірого шкура
Лишилась... Вчепили на стіну
Й оладки жували біля каміну...
Історія ця для тих ловеласів,
До спадків чужих які дуже ласі.
Хай буде вона вовкам тим уроком:
Афера ця може вилізти боком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689365
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.09.2016
автор: Ірин Ка