Кров без втоми курсує венами.
Серця стук, наче дятел у скронях.
Ти давно став моїми нервами,
шляхи долі змінив на долонях.
Не позбутись цієї манії,
вже без тебе життя, як без кисню.
На долонях читаю лінії-
як закінчу свою я пісню?
Депресую...Еліза Бетховена,
та токата і фуга від Баха
відзвучали...Я знову оновлена,
знову тисячокрила я птаха.
Знову дні кольоровими барвами,
і по черзі провал із везінням.
Ти давно став моїми нервами,
але разом з тим моїм прозрінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: Юлія Сніжна