Я горда з того, що родилась в Україні,
що землю цю своєю називаю.
Що дід був козаком, а батько патріотом.
Що вишиванку мамину вдягаю.
Зплету вінок, з достиглого колосся,
калини гілку заквітчаю в коси.
Яка це гордість, любити ці простори.
Це сине небо, ці травневі роси.
Я горда, що співуча в мене мова,
неначе скрипка з серця мого лл'ється.
Як можна не любити ці Карпати,
де рідна пісня, трембітою озветься.
Я квітів назбираю при дорозі,
роздам усім і стану на коліна
перед красою цьою , приклонюся.
Бо це моя найкраща Україна!
Автор:Лариса Мандзюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689506
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2016
автор: -