чекаючи на ту червону "крапку", я зрозуміла, що божевілля дихає в мою спину, тягне до себе і от-от я вже в його обіймах.
Самотність. Ніколи не боялася цього слова. Ніколи не задумувалася про неї як таку. Ніколи не говорила про неї відкрито. Я уникала її як могла.
До сьогодні. Саме сьогодні це сталося. Скоріше не так. Сталося це ще задовго до, але сьогодні я її викину на папір, я розкрию її сутність, викажу їй свою думку.
Це ніби ти йдеш на двір, а там дощить, і ти одразу витягуєш з закамарка парасольку, і все, ти захищений. Ти відгородився від води клаптиком тканини. Ти в безпеці. Так і я. Коли настав "час пік", коли кожен розлітається по нових домівках, живе в чиїхось думках і б'ється в гарячому серці. Це все мені здалося таким простим, я була впевнена що і "чергове серце" битиметься для мене і в думках я не є кочівник. Але тільки-но почався дощ, я одразу ж кинулася за парасолькою, за своєю парасолькою, з семи кольорів, веселковою парасолькою. Але вона була дірява. Ні, на ній не було віддтертих клаптів, не торочилися нитки. Там було лише дві дірки. З різних сторін. І як би я не вертіла парасолю, вона протікала. Маленькими краплями падала вода на чоло, на волосся, на плечі. А я маленькими кроками йшла у прірву, або скоріше не йшла, я дуже впевнено крокувала ще й з таким прискоренням, що Ралі Дакар мені б просто заздрив. Кожного разу я мокла, маючи надію що цього дня я не промокну настільки, що можна було б обійтися і без цього атрибуту.
Найгірше те, що я давала собі слово того, що викину її, куплю нову, але кожного разу я порушувала обіцянку, свою ж обіцянку, дану самій собі, собою ж. Ти розумієш як воно? Обманювати себе. Це просто останнє що можна робити.
Можливо інколи, ми витрачаємо занадто багато сил на те аби зробити щось чого робити не варто і думаємо те, що думати не потрібно.
Не знаю, яка парасолька попадеться мені наступною, але одне я знаю напевно, її колір, довжина ручки, та ширина каркасу мене не зацікавлять, я буду зациклена на матеріалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: 8Miriam8