загуста кров у патоках Мангеттенну,
червоні очі по життю, мов свідки Діоніса
навідають Ферлінгетті уві сні,
помріємо про Денвер
і помремо з дідом десь наприкінці ночі
у невідомому нам кварталі -
тут, напевно, під дощем,
і не рахували ми цих людей поруч,
що лежать з дитинства без поруху душі,
уявляючи собі рай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689556
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 18.09.2016
автор: Микола Ходєєв