Мій неозорий, Ти мені даруй,
що птахи наші неба не обняли,
що ранки над мостами не встрічали,
і проти волі, прошу, не карбуй.
Ти моє світло й мій чортополох,
пробач, що я ніяк не підкорюся.
Я все ж без Тебе дихати боюся,
боюся дня, де ми не будем вдвох.
Моя Блакить, і руки мої - птахам,
бо в тих руках Ти серце розділив.
Бо вкрали ніч, де Ти одну любив.
Змінився день і все - лише розвага.
Ти моя таємниця від усіх.
Ти крадений і в серці інша жінка.
Одна життя, а інша - лиш сторінка,
а ти і чоловік, і смертний гріх.
Автор : Катя Львівська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: Катя Львівська