ІСТОРІЯ ПЕРША: СХОВАНКА
Якось жінка, допоки її чоловік був у відрядженні, нагнала самогону і потайки від благовірного (бо той мав слабкість до оковитої), приховала бутель з рідиною у насипі щебню. Та чоловік, повернувшись додому, все ж натрапив на цінну знахідку. "Ура!" - зрадів, бо страшенно хотілося горілочки. Вигадав хитромудрий план: переляв алкоголь у іншу посудину, а бутля розбив лопатою та полив щебінь водою. З розгубленим виглядом кинувся до дружини та й давай її докоряти, мовляв, чому таку цінну річ у щебені приховала! "Я ж розбив бутля!" - жестикулюючи руками, немов актор на сцені, видав він. Жінка засмутилася, та що поробиш?
Проте, згодом таємниця все-таки відкрилася. Невдовзі господиня наводила лад у гаражі і серед речей чоловіка натрапила на його схованку. "Зараза! Обвів мене навколо пальця... - подумала вона - Ну, нічого... і я зумію!". Дружина перелила горілку у іншу посудину і вдруге переховала, а у трьохлітрові банки жбурнула звичайнісінької води. При зустрічі з чоловіком вдала, наче нічого не сталося. Розпач наздогнав його невдовзі, коли дружина пішла на роботу, а чоловік, залишившись вдома наодинці, зазвав на чарку товариша. Треба було бачити реакцію обох!
"Зараза! Перехитрила..." - зніяковіло розвів руки чоловік, виправдовуючись перед товаришем.
ІСТОРІЯ ДРУГА: ВИНАХІДНИК
Трапилося це багато років тому. До однієї сім'ї приїхали родичі - сімейна пара. Чоловік гості мав слабкість до алкоголю, та дружина намагалася контролювати його з усіх сил. Відмінний, все в ньому її задовільняло, якби ж не одне "але" - часте бажання випити. От і в гостях сиділа на сторожі - стежила за кожним його жестом. Стримувався - не пив оковитої. Натомість, як миша до сиру, часто хапався за чайника. "Жарко сьогодні - аж в горлі пересохло!" - щоразу казав він, роблячи ковток за ковтком. Але маршрут на кухню насторожив дружину, адже на столі було чимало напоїв, якими можна було втамувати спрагу - мінеральна вода, компот, сік - чому ж чоловік обирає звичайну кип'ячену воду? Хвилиночку, це їй здалося, чи очі у благовірного дійсно почервоніли, стаючи схожими на радянський прапор? Та ні! Мабуть, це лише її хвора уява! Щоб остаточно розвіяти сумніви, жінка і собі налила води з чайника. Та яка вода?! ЇЇ благовірний перехитрив усіх - непомітно спорожнив чайника та наповнив посудину... горілочкою! Але найсмішніше чекало попереду. Запальна дружина стала лаяти чоловіка, який зробивши покірне янгольське обличчя, водночас ніжно торкаючись рукою її колін, мовив: "Надійко, не ображайся на мене! Тобі ж відомо, що ідеальні люди довго на світі не живуть. То, може, алкоголь - це та ниточка, яка ще тримає мене в цьому світі?". Присутні вибухнули сміхом - викрутився винахідник!
19.09.2016
Фото з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2016
автор: Світлана Крижановська