Не приходить до мене щоночі,
Не питає, чи серце болить.
Закриваю заплакані очі,
Та сльоза все ж зрадливо біжить.
Не шукає в метро, в переходах.
Забуває, що я десь тут є.
Зупиняюсь безсильно на сходах
Й проклинаю зухвальство своє.
Мої зриви нервові не дивні,
Бо напруга така, що аж рве
Шви на серці ще свіжі, та рівні.
У душі знову все грозове.
Не знаходжу єдиного місця
Для своїх нерозважливих слів.
Серце б’ється і серце боїться.
Як він так затягнути посмів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2016
автор: kutorlanova