Не додай долоням плачу,
Там і так через край.
Зачерствілому калачу
Не рідня коровай.
Через край для пташок вода.
Хоч сухар не зерня,
Кинь окрайчик той до гнізда, -
Завмира метушня.
Не мости стежок, відійди,
Сіллю блисне роса
Не багато у ній води,
Зате чиста - сльоза.
Зате чиста й душа твоя,
Не байдужа до бід.
Невгамовна, як течія,
Хоч і кожному - брід.
Краще буде, не розцвіло, -
У гілля заплелось.
Течія підмиває зло,
Щоб воно не збулось.
18.09.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689877
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2016
автор: Ліна Ланська