Дні стікають

Дні  стікають  свіжо-вичавленим  березовим  соком  у  банку  минулого.
Ти  ще  ніби  на  горизонтальній  лінії  -  між  небом  і  землею,
але  все  більше  гойдаєш  у  душі  
голубий  простір.
Земля  під  твоїми  п’ятами  вже  не  така  тверда,  як  раніше.
І    п’яти  поорані  гострим  камінням    випробування..  
Ще    трохи  часу,  
можливо,  четвертину    з  того,  що  ти    вже    пройшла,  
тобі  залишилось  под  олати.
Подолай  її  з  усмішкою!  
Хай  дух  твій  буде,  мов  настояне  вино,
А  сила  мужньою.
Спіши  робити,  тобі  призначене.
Бо  Янгол    смерті  спідтишка  вже  підглядає  за  тобою.    
І  він  прийде  обов’язково,  
вручить  тобі  фіолетову  кульку,  
наповнену  газом,    
перев’язану  чорною  стрічкою    
і  скаже:  "…  
Ні,  ні!  Не  «З  днем  народження!»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689884
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)