Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2016
автор: Любов Ігнатова