Боятись своєї тіні,
блукати у закутках
пам'яті,
що на стіні,
ховається у фотокартках,
де ми щасливі,
веселі,
маємо те, що нема -
стрибаємо вище стелі,
а дістаємо до дна.
До дна
в горлянку вливали
гіркий самогон життя,
кохалися
й ніби крали
у себе своє власне "Я".
Ні "Я",
ні "Ми" вже немає,
затерта пам'ять в дірки...
лиш розум невпинно благає:
"спали фотокартки".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2016
автор: Shiza