Вони в боях ідуть удалечінь
за волю, за свободу, не за славу.
Їм в цім житті не видалось спочить
і долю обмануть свою лукаву.
Вони з боями йдуть у небуття,
бо серце їм стискає наша дійсність,
кладуть за Неньку молоді життя,
а ситих нас дивує їхня стійкість.
Вони торують у майбутнє шлях
всієї української держави,
назавжди на незібраних полях
лишаючи одні шматочки слави.
Хай стане пухом рідна їх земля
усім їм, хто пішов у синє небо.
Хай українські ниви і поля
віками радують людей стіною стебел.
Хай наша пам‘ять збереже в віках,
їх стійкість, мужність, віру, безкорисність.
Вже треба пересилювати страх
й міняти цю стару, нікчемну дійсність.
14.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091402017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690007
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.09.2016
автор: Олександр Мачула