Гірчить не кава.
Не цікаво
мені ніщо:
ні суд сусідський,
ані оті, що класно - світсько
розмови мовлять, і плетуть
інтриги коловроть і муть…
Гірчить потала,
та, що стала
довіку гіркотою буть,
і та, яку вже не забуть
у світлі навіть семирадуг,
ота, що хоче душу стратить…
Ніщо - не хочу.
Навіть писку -
отого тиску, що - під ребра
вганяє списа…
Знать, потреба
була впіймати зорі з неба...
Але - невміло, значить - зась..
Хоча б разочок.
Тільки раз.
І схоже те,
що поряд - люди
всі мимо плинуть, як "бермуди"
А побалакать? Без осуди...?
Агов! Що?…поспіль...
От же - ми.
Хоча б - відносно.
Хоча б торкнути словом гострим…
Та все катма.
Як на погості.
Отож, живу.
Зима, чи літо -
фронтами мимо плинуть рідні,
зникають безвісти навіки,
або в моря пливуть, де вітер,
або ж чужі беруть у сіті…
...потвори різні є на світі.
Дивлюсь, де ви,
оті, кохані,
оті, що гойдалки хитають,
оті - що море колихають,
такі, що - море по коліно,
що руки - геть до всього - вміло?
Ей, ви ! Агов!
Нема, катма…
Я ж та - що на скаку - коня…
Я та дурепа, що у прірву
полізе за котом, чи звіром,
що впав і жде.
Я ж - не чужа.
Де той, що мовить: Ось - межа.
А де межа?
Я вигострю свого ножа,
і підібгавши край спіднички -
на захист кинусь:
не в капличку піду смирено,
відчайдушно - за рідне,
миле, та за кревне,
бо дітлахів, старих - неволять...
А нам би - щастя, також - волю!
...а нам би - ВОЛЮ...
Де той, що праведне - крадЕ?
Він - тут, і там, і де-інде…
Інтриги всюди він пряде…
І де ж ми в часі, де ж ми, де?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2016
автор: norma Ardeko