Я виноградну ви́дою лозу
У чан глибокий, що лишився з літа,
Із грон, як з вимені, вичавлюю сльозу,
Яка у солод встигла вже доспіти
В руках лоза тріпоче, наче птах,
Загривок їй прогладжую - по листю.
Вина проступить сизиною на вустах,
Як істина з піснями бандуриста.
Тече пречиста вранішня роса,
Мішається із виноградним соком.
Хтось осені світ переве́слом зав’язав,
Як закохалась в небо сірооке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2016
автор: Оксана Дністран