Усе переживемо.
Зруйновані міста перебудуємо.
Якось вранці прокинемось у нових тілах.
Тільки душі залишатимуться нашими
ми ними лиш мандруємо
у пошуках своїх я
і скільки цього
життя?
У нас на двох залишилось
в оточенні вибухів феєрверків та розбитих дзеркал.
Ми разом
навчились виринати з глибоких вод мов риби
аби підійматись вище
зі спробами бути швидшими за вітер
зі спробами подолати самих себе
у чотирьох
стінах.
Аби вкотре бути ближчим
тільки щоб здаватись тобі ріднішим.
Тільки щоб навчитись слухати
як мовчиш ти.
У твоїй тиші переховуються усі мої вірші
безпритульні та оголені
без сорому
до
самоти.
І знаєш
нічого раптового не відбудеться
зовсім ніяк не зміниться.
Ми не перебудуємо розбиті міста
не перетнемо дорожні
мости.
Так і залишимось в ролі
заблукалого у світі
туриста.
У пошуках своїх я.
З пристрастю
до висоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2016
автор: Сашко Марчук