Сірі потоки
сірих людей
штормовими хвилями
розбиваються об стіни
австрійських будинків,
гомогенезований, спітнілий і брудний гольфстрім
несеться брукованими вулицями
заповнює по вінця
розмальовані провулки.
У місті потоп.
Сьогодні прилив
відлив у понеділок,
недопалки, розбиті алкогольні тари,
присипані попелом,
осядуть на міль у середу;
а у п'ятницю
мене знову знесе течією
у п'яне цунамі
холодних вулиць.
Молюсь лиш,
аби цього разу
прибій не виніс мене
до розбитих мушель
цивілізації,
що збирають свої рештки
під колесами трамваїв 90-х.
Забудьте про усіх,
хто каже, що Львів — світле місто;
мій Львів не світлий,
мій Львів — океан,
де кожен його житель —
моряк без корабля,
що губиться серед алкогольних впадин
і наркотичних рифів.
Лиш відчувши мій Львів,
ти зрозумієш його ритм;
лиш відчувши цей Львів,
ти зрозумієш його
повністю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690224
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 22.09.2016
автор: Лажневський