Дрімає гай... Вже сонце сіло. Взяло останні промінці.
Тільки на листі залишило краплини ніжні, золоті.
Як осені без позолоти?.. То ж золотить усе навкруг.
Дрімає гай... Бо спочиває за гаєм сонця ясний круг.
А осінь тихо, непомітно по гаю сонному іде.
І щедро гай той одягає в нове, святкове... Золоте!
Вже побувала вона в полі, під ранок прийде у садок.
Там виноград ще наливає і підрум'янить нагідок.
І чорнобривці підфарбує, щоб веселішими були.
А вранці сонце ясне встане... і злинуть в небо журавлі.
Журливе "Кру-у!" бентежить душу
там, де примовкли вже поля.
Бо знає пташка - наймиліша
для кожного своя земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690263
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.09.2016
автор: Надія Башинська