Моя душа у цій останній квітці,
Що вкоренилася глибоко у весну.
А осінь на тополі.У верхівці
Творить свою справу золоту.
Золото моїй душі не любе!
Таке важке, окислене, тісне...
Для тендітної душі занадто грубе,
Вона ж тягнеться у небо голубе!
В моїй душі ось ця осіння квітка,
Що коренем тримається весни.
По осінньому скрипить зелена хвіртка–
Забава вітру...У душі– сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690264
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2016
автор: Дарія Типчук