Про щастя лише мрієм за звичаєм,
воно ж повсюди, навкруг нас воно.
Бо щастя – сад зелений за сараєм,
повітря чисте, лине що в вікно.
В бездонній висі, аж під небокраєм,
одна хмарина, мовби птаха, в‘ється.
Ми мало бачим і ще менше знаєм,
а щастя лише знаючим дається.
Вікно відкрите, тихо у саду,
на підвіконня з писком пташка сіла.
Я від книжок свій погляд відведу –
вже вечоріє, небо спорожніло.
Малюю словом на життєвім полотні
і бачу, чую – щастя все в мені.
23.09.2016
* За мотивами (чи спроба перекладу) твору Ивана Бунина „Вечер“.
Иван Бунин
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.
1909
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092301670
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690301
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 23.09.2016
автор: Олександр Мачула