[b][i]Сьогодні серця доторкнулось слово "тато".
Невтомні руки бачу , ніби наяву,
І до хреста твого прийшла я розказати,
За що я плачу й як без Тебе я живу.
Жевріють дні суєтні, тихі, невеселі
І поміж них стежками - зрада і обман.
Мій тато, Ти - ́душею зараз у світлім небі,
Тобі молитву я несу, як щирий дар.
Тебе благаю я почути рідну доню,
І , як в дитинстві , хоч всміхнутися у сні,
Проси для мене Ти невтомно віри у Бога,
Мені з нею буде легко у житті.
Прости мене за всі причинені турботи,
За те прости, що не цінувала я Тебе.
Між нами Хрест стоїть дубовий і високий
І плаче небо непридуманим дощем.
З тобою, Тато, буду завжди говорити,
Неначе Ти зі мною поряд і живий.
І ще не раз Тобі мене в житті втішати,
Як в дитинстві, коли плакали малі.
22.07.2016 р.[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: Євеліна Сафо