я обгорну тебе тепленьким пледом,
налию в чашку чорний чай,
спитаєш ти: " а можна з медом?"
я усміхнусь " ну що ж, тримай".
ти візьмеш чашку ніжно в руки,
неначе квітку, що зірвала на весні,
на вулиці гудуть буденні звуки,
а в мене радість, щастя на душі.
а ти сидиш закутана у пледі,
і дивишся кудись так навмання,
і розумію я що вже нічого нам не треба,
лиш осінь, листя, ти і я.
antanta_666
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: antanta_666