дім на долоні самотнього велетня,
дім, до котрого не навчусь поспішати,
припорошений віками
і вікнами
випадає щокарти із білих уст.
слухай його, подруго,
всі скарги старанно занотовуй,
малюй його скелет
і нарости суму,
бо це єдиний спосіб вклонитися.
дім на долоні самотнього велетня,
він ховає звістку за спиною
і дражнить,
і зове,
і зневажає...
звідки знаю
тебе?
звідки знаю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: Biryuza