Ах ця осінь жовтогаряча!
І печалі міцне ланцюжжя.
Не кричу вже й зовсім не плачу,
Одиноко всім дуже - дуже.
Помаранчеве сонце тліє.
І пронизує душу цей дим.
І осінній світ при надії,
Та ляка вечір поглядом злим.
Золотаво світять софіти.
І на сцені - вже осінь, зима.
Я б за Вами - хоч на край світу,
Та чого Вас ніде нема?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690416
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2016
автор: Валентина Голубівська