Невдале побачення
(Сонет)
Я жінку пожалів і покохав.
Відкрився – і побачення призначив.
Одначе все ж спіткала нас невдача.
Був дощ. І я з машиною застряв.
Тож стільки на педаль не натискав,
не зрушилася з місця вража кляча.
Як браво не ревів двигун , одначе
все ж Бог надії згодом крила склав.
Розгнівана супутниця моя
тим часом зашипіла, як змія,
що я невдаха й не туди заїхав.
Мені так само стало не до сміху,
тим більше до цілунків та утіхи.
Вона пішла. Враз витрезвів і я.
––––––
©Анатолій Загравенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2016
автор: Анатолій Загравенко