Числа інколи вирішують все за тебе,
а ти не встигаєш озирнутись назад
і все стає трохи іншим.
Як тільки почуєш пронизливий щебет
закривай очі долонями,
нехай тиша стає голоснішою.
Незручно коли страх постійно поруч,
з ним навіть ніч до нудоти бліда.
Коли захочеться плакати – дивись в гору,
може хоч так зійде з серця крижана вода.
Ніхто не говорив що жити це легко,
ніхто тоді не сказав:
«Втрачати рідних теж треба вміти».
Тепер до щастя надто далеко,
тепер там холод, темрява і вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2016
автор: Даринка Мрачек