Промайнуло літо, наче подих вітру
Знову на порозі осінь золота.
Назад озирнуся-і собі не вірю
Де ж ви так далеко, молоді літа.
Заплітає осінь позолоту в коси
І берізкам юним і старим дубам
І впаде краса ця ранками у роси
І багряний килим знову розстеле нам.
Холодніші стали зоряні світанки.
Зозулі притихли, свій скінчили лік.
І тумани сірі зустрічають ранки.
Жаль, красного літа час так швидко стік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2016
автор: Ніна-Марія