Я так люблю вітри, що дують в спину.
Хіба даремно їх попутними зовуть?
Нехай вітрила понесуть без спину
В країну, де правда і добро живуть.
Та не люблю людей, що за спиною,
Ховаючись, бажають людям зла.
І нехтують ще мудрістю святою:
Щоб доброта в серцях людських жила.
Буває, що плює вам хтось у спину.
Нема біди – попереду йдете.
Своєї не вбачаючи провини,
Розумний нечестивця обійде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.09.2016
автор: Н-А-Д-І-Я