Єдиний Бог – Безмежний Всесвіт.
То Простір.
В Просторі – Земля.
Омана не зруйнує все це,
яка в душі твоїй,
як тля.
Бо Ти – Частина
і Безмежність,
бо Ти – Нічого
і Ти – Все.
Ти Сам від Себе –
є залежність,
Тобою Всесвіт
Світ несе.
Та Ти – не Бог:
не та свідомість,
Ти душу з черевом з’єднав.
Життя – окиснення,
натомість,
дорога Всесвіту – одна.
Чи зможе Богом
стати смертний,
чи розіп’ятий
на хресті
від дня народження
до смерті –
в житті,
як в мавпи на хвості?
Весь вік
караємось ні за що
до самогубства
без душі
хто на хресті,
хто – шию в зашморг
життя і смерті на межі…
Дивись –
як сходить Сонце в Небо –
Святе і Чисте, як колись.
І нам очиститись вже треба:
не церкві –
Всесвіту молись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690677
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: mavlail