Вона не хоче бачити краси.
Сталеве небо і бездомні пси,
Стежки без ніг -її сьогодні її простір.
Вона не хоче (кличуть) йти у гості
На чашку кави, келишок вина.
Чому це так? Чия у цім вина?
Може, його. А, може, і її.
Правда лежить десь на морському дні.
Не підійме ніхто, хіба акула
Наставить зуби - автоматне дуло,
На неї, з'їсть із м'ясом та скелетом.
І де та правда буде? Кане в лету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690793
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)